Вони по-різному проходили свій шлях...

2015-10-18

На Зборівщині відкрито ще одну пам’ятну дошку герою. Хлопці, наш молодий здоровий цвіт, пішли з життя, забравши з собою у Вічність цілі пагони роду, на якому могли б з’явитися такі пишні суцвіття…

Василь Приймак народився 8 січня 1983 року у Білокриниці. Пішов до Оліївської школи, на стінах якої відтепер висітиме його портрет – як взірець для тих, хто вчитиметься жити сьогодні, для майбутніх поколінь.

Потім з відзнакою закінчив Зборівський коледж, отримавши чудову мирну професію електромонтера. А у 2001-му його призвали до війська…

Очевидно, він усе робив на совість – під час служби у Львові отримав подяку, дві грамоти. Після закінчення строкової залишився служити, і у 2006-му його нагородили медаллю «15 років Збройним силам України». А в 2011-му – медаллю ІІІ ступеня «За 10 років сумлінної служби». А ще через два роки Василю дали нагрудний знак «Автомобільна служба Збройних сил України»…

Із 24 січня цього року він – у зоні АТО. У свою останню весну хлопець встиг побувати вдома. Коротенька відпустка, і знову – в бій.

Ворожа куля чекала 23 травня…

Попрощатися з героєм 27 травня прийшло дуже багато людей. А тепер, відкриваючи меморіальну дошку, громада ніби зустрічала Василя знову – щоби не розлучатися вже ніколи. Честь відкриття була надана учасникам АТО Володимиру Качану та Йосипу Мельнику. Священики відправили панахиду.

Зверталися до присутніх вчителі на чолі з директором школи Володимиром Кривоносом. Від районної влади слово мав перший заступник голови райдержадміністрації Михайло Бігус.

За подвиг сина схиляли голови перед згорьованими батьками – Ольгою Богданівною та Ярославом Івановичем.

Хвилиною мовчання пом’янули усіх земляків, загиблих в зоні АТО.

Колишній класний керівник хлопця Лариса Зарванська у своєму виступі дала учневі Василю Приймаку таку характеристику: дисциплінований, добрий, уважний, вихований, відповідальний, працьовитий, чесний, товариський, активний…

На завершення години пам’яті прозвучали такі слова: «Страшенно важко, що настав той час, коли країну нашу роздирають. Та ми, Герої, не забудем Вас, тому що в нас Герої не вмирають!»

Оксана Семенина

(за матеріалами «Зборівської дзвіниці»)